14 група

Хімія 13.06.22

Тема: Поняття про гальванічний елемент як хімічне джерело електричного струму

 Домашнє завдання: підготувати проекти з даної теми

Біологія 13.06.22

Тема: Узагальнення курсу. Контрольна робота 

1 варіант 

І. Виберіть із запропонованих відповідей одну правильну ( по 0,5балів за правильну відповідь)

1. До неклітинних форм життя належать:

 А) тварини;                              В) віруси;

 В) рослини;                             Г) гриби.

2. Які речовини потрібні для автотрофного живлення картоплі?

 А) білки й  олії;                                  Б) кисень й вода;

 В) вода та вуглекислий газ;              Г) вуглеводи і мінеральні солі .

3.Захворювання на цингу виникає при нестачі в організмі вітаміну:

А) С ;                 Б)  В12;                         В)  В6;                  Г)  D.

4. Перевищення йонів фтору у воді призводить до захворювання:

А) холера;                                              Б) гельмінтоз;

В) флюороз;                                           Г) рахіт.

5. Який тип успадкування такої ознаки як гемофілія людини:

А) аутосомно-домінантний;

Б) Х-зчеплений домінантний;

В) аутосомно-рецесивний;

Г) Х-зчеплений рецесивний.

  6. Оберіть основне джерело комбінаційної мінливості:

А) реплікація;      Б) модифікація;    В) кросинговер;      Г) мутації.

  7. Як називаються мутації, що виникають в статевих клітинах:

А) соматичні;     Б)  генеративні;   В) домінантні;    Г) рецесивні.

  8. Які із біологічних мутагенів найнебезпечніші для організму людини:

А)віруси грипу;                        Б) соланін;

В) отрута гадюки ;                   Г) стафілококи.

  9. Як називається лікування захворювань шляхом заміни дефектних генів:

А) хіміотерапія ;   Б) аромотерапія;   В) гірудотерапія;    Г) генотерапія.

10. Яким буде співвідношення за генотипом серед нащадків за моногібридного схрещування  гетерозиготних батьківських особин у разі неповного домінування

А) 1:1                    Б)3:1                     В) 1:2:1                    Г) 9:3:3:1.

 

ІІ. ( По 1 балу за повністю правильну відповідь на запитання).

11. Установіть відповідність між функціональним процесом і рівнем організації живої матерії:

 1. догляд зграї за потомством,                  А) екосистемний,

 2. мейоз,                                                      Б) популяційно – видовий,

 3. нервова регуляція функцій,                   В) організмів,

 4. кругообіг речовин й енергії,                  Г) клітинний,

                                                                     Д )молекулярний.

12. Установіть відповідність між відділами  рослин і представниками.

 А) Мохоподібні,                                       1. ламінарія, саргасум,

 Б) Покритонасінні,                                   2. сфагнум, зозулин льон,

 В) Голонасінні,                                         3. кипарис, ялиця,

 Г)  Папороті ,                                            4. шипшина, ромашка,

                                                                   5. щитник чоловічий, орляк

 

 

  13. Установіть відповідність між процесами ембріогенезу  людини та їхнім значенням

1. Дроблення;               А. Формування дитячого місця,

2. Гаструляція;              Б. Утворення бластомерів,

3. Плацентація;             В. Прикріплення зародка до стінок матки,

4. Імплантація;              Г. Утворення тканин й органів,

                                     Д.  Формування двошарового зародка.   

 

ІІІ. Завдання з вибором правильної комбінації відповідей (1,5 балів)

14. Виберіть ознаки, що характеризують орла степового.

А. Рівень:                    Б. Належність до класу:     В. Спосіб живлення:

1.  екосистемний,         1. Амфібії,                             1. Сапрофаг,

2. клітинний,               2. Ссавці,                               2. Паразит,

3. молекулярний,        3. Птахи,                                3. Фітофаг,

4.  організмовий,        4. Хрящові риби,                   4. Хижак.

 

ІV. Дайте відповідь на запитання (1,5 бали)

15. Що є спільного і відмінного між вірусами, пріонами й віроїдами?

Біологія 13.06.22

Тема:Вивчення етапів ембріогенезу.Лабораторна робота №4. Ембріогенез людини. Чинники, здатні справляти вплив на процеси росту та розвитку

 

Завдання: відео переглянути, вивчити тему, слайди і лабораторну роботу написати.

Хімія 06.06.22

Тема: Хімічна  рівновага та  її зміщення. Принцип Ле-Шателье.

Біологія 06.06.22

Тема: Особливості репродукції людини у зв'язку з її біосоціальною сутністю. Репродуктивне здоров'я

РЕПРОДУКЦІЯ ЛЮДИНИ — біологічна здатність людини відтворювати собі подібних, що відбувається із визначальним впливом соціальних умов.
    

Репродуктивне здоров’я — це стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя, а не просто відсутність захворювань, що стосуються репродуктивної системи, її функцій і процесів. Це поняття багатопланове й застосовується не лише у біологічному, а й соціальному аспектах. Так, розрізняють репродуктивне здоров’я підлітків, жінок, чоловіків, молоді, нації та ін.
Репродуктивне здоров’я, як і здоров’я в цілому, визначається різними чинниками, наприклад, спадковість, спосіб життя, корисні і шкідливі звички тощо.

Репродуктивна медицина — це галузь медицини, яка займається відновленням репродуктивного здоров’я та вирішенням проблем народження дітей і планування сім'ї. У репродуктивній медицині використовуються знання генетики, гінекології, кріобіології, цитології, молекулярної біології.
Основною методикою репродуктивної медицини є екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ, «штучне запліднення», «запліднення в пробірці»). Це методика, згідно з якою яйцеклітини жінки запліднюються поза її організмом і через кілька діб вводяться в порожнину матки з метою розвитку вагітності.

Отже, можливості сучасної репродуктивної медицини є дуже оптимістичними — завдяки ефективним методикам лікарі здатні допомогти сім'ям реалізувати мрію про материнство, виліковувати безпліддя і загалом сприяти поліпшенню репродуктивного здоров’я нації.

Переглянути відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=D7z4MOUIvA8

Домашнє завдання: 
- Опрацювати теоретичний матеріал і зробити короткий конспект. Виконати тести

«Репродукція та розвиток»

І рівень (0,5 бала за правильну відповідь)

1.                1.Прикладом фізіологічної регенерації є:

А) відновлення клітин крові      Б) утворення післяопераційних рубців

2. Орган, який пересаджують, - це:

А) імплант        Б) трансплантант

3. Скільки клітин утворюються під час мітозу:

А) дві           Б) чотири

4. Яйцеклітина містить набір хромосом:

А) 22А+У     Б) 22А+Х

5. Найбільш трансплантованим органом є:

А) нирка              Б) шкіра

6. Незапрограмованою загибеллю клітини є:

А) апоптоз     Б) некроз

ІІ рівень (1 бал за правильну відповідь)

7. Тотипотентною клітиною є:

А) мезенхімні клітини  Б) яйцеклітина  В) сперматогонії    Г) клітини епітелію

8. Якої стадії гаметогенезу немає у формування яйцеклітин:

А) розмноження  Б) росту  В) дозрівання  Г) формування

9. Попередником зиготи є:

А) яйцеклітина  Б) морула  В) бластула  Г) гаструла

ІІІ рівень (4 бала за виконане завдання)

10. З’єднайте форми нестатевого розмноження з представниками:

Шизогонія		Гідра прісноводна, губки
Брунькування		Морська зірка, нитчаста водорість
Спороутворення		Споровики, малярійний плазмодій
Фрагментація		Папороть, гриби

Біологія 30.05.22

Тема: Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання

Домашнє завдання: переглянути відео, параграф 49 опрацювати

Хімія 04.04.22

Тема: Хімічний зв'язок і будова речовини. Типи хімічного зв'язку

 

Домашнє завдання: скласти опорний конспект

Біологія 04.04.22

Тема: Проект "Скринінг програми для новонароджених"

Для чого потрібен неонатальний скринінг?

Скринінг - це масове дослідження будь-якого показника з метою виявити осіб, у яких є відхилення від норми. Неонатальний скринінг - це обстеження новонароджених дітей для виявлення ряду спадкових захворювань. Його проводять усім новонародженим без винятків.

В Україні, проводиться неонатальний скринінг на 4 захворювання: фенілкетонурію (ФКУ), вроджений гіпотиреоз (ВГ), муковісцидоз (МВ), адреногенітальний синдром (АГС).

На два останні захворювання скринінг розпочато з 2013 року.

Методика проведення скринінгу

•   В кожному пологовому стаціонарі на 3-5 день життя дитини в неї забирається капілярна кров із п'ятки або пальців стоп чи кистей на спеціальний фільтрувальний папір. Медичному персоналу  необхідно рівномірно пропитати кров’ю 4 краплі з двох боків і заповнити відповідний супровідний бланк. Не можна забирати пуповинну кров та кров із вени – це спричиняє неправильні результати, також не можна забирати кров раніше 3 доби.

•   Обробка результатів скринінгу займає зазвичай 14-30 днів.

Домашнє завдання: підготувати власні  проекти на дану тему

Хімія 28.03.22

Тема: Явище періодичної зміни властивостей елементів і їхніх сполук на основі уявлень про електронну будову атомів. 

Завдання: схему переписати в робочий зошит, відео переглянути, основне записати

Біологія 28.03.22

Тема: Сучасні завдання медичної генетики

Генетика (від грецького слова genetikos – що відноситься до народження) вивчає закономірності спадковості і мінливості.

Медична генетика вивчає:

·        • закономірності успадкування і мінливості ознак стосовно патології людини;

·        • причини виникнення спадкових захворювань людини;

·        • характер їх успадкування в сім'ях;

·        • розповсюдження в популяціях;

·        • специфічні процеси на клітинному і молекулярному рівнях.

Основними завданнями медичної генетики є:

·        • вивчення спадкових захворювань і синдромів;

·        • оцінка ролі спадковості і середовища у виникненні неспадкових форм патології;

·        • розробка і вирішення нових медико-біологічних проблем–генної інженерії (переносу генів нормального метаболізму в клітини хворих).

За відносною роллю спадковості і середовища всі хвороби людини можна розділити на хвороби:

·        • повністю обумовлені генотипом незалежно від дії факторів зовнішнього середовища (хромосомні і генні хвороби);

·        • що викликаються комплексною взаємодією генетичних і середовищ- них факторів (хронічні захворювання внутрішніх органів, злоякісні пухлини, серцево-судинні хвороби);

·        • поява яких повністю залежить від зовнішніх факторів (гострі інфекції, травми, отруєння).

Основні компоненти успадкування:

·        • хромосома – структурна частина клітини, що несе спадкові ознаки (у людини соматична клітина має 46 хромосом, з них 44 автосоми, однакові у чоловіків і жінок, 2 великі статеві хромосоми – XX у жінок і XY у чоловіків. Y – найменша хромосома, тому жінки мають більше генетичного матеріалу приблизно на 4 %);

·        • гени – складові частинки хромосом;

·        • молекули ДНК – власне носії спадкової інформації.

За місцем локалізації патологічної спадкової інформації виділяють хвороби:

·        • хромосомні – обумовлені порушеннями кількості і структури хромосом:

o   – аномалії автосом (хвороба Дауна, синдром Єдвардса, Патау);

o   – аномалії статевих хромосом (синдром Шерешевського-Тернера, Клайнфельтера);

·        • генні хвороби – обумовлені порушенням у структурі генів, до яких відносяться хвороби обміну речовин:

·        – порушення амінокислотного обміну (фенілкетонурія);

·        – порушення вуглеводного обміну (апактазія, галактоземія);

·        – порушення ліпідного обміну (ліпідози);

·        – порушення обміну мукополісахаридів (мукополісахаридози).

Методи медичної генетики

Генеалогічний метод:

·        • ґрунтується на складанні та аналізі родовідних схем;

·        • встановлюється тип успадкування ознаки чи хвороби в межах розглянутого роду;

·        • для складання родоводу необхідні відомості щонайменше про 3-4 покоління пробанда (обстежуваного хворого);

·        • при складанні родоводу користуються певними позначками (брати і сестри (сибси), їх чоловіки та жінки одного покоління розміщуються в горизонтальному ряді зліва направо в порядку народження і позначаються арабськими цифрами (1, 2, 3 і т. д.); покоління позначаються римськими цифрами (I, II, III), причому першим вважається найстарше покоління).

Популяційно-статистичний метод:

·        • вивчає генетичну структуру популяцій, їх генофонд, фактори і закономірності, що обумовлюють його зберігання та зміни при зміні поколінь;

·        • вивчення захворюваності населення на спадкові хвороби, закономірностей їх поширення, частоти патологічних генотипів у певних місцевостях, містах, країнах.

Близнюковий метод:

·        • дозволяє вивчити значення спадковості і середовища у формуванні нормальних і патологічних ознак;

·        • вивчає роль спадковості і середовища у формуванні захворювань і синдромів;

·        • грунтується на вивченні частоти їх у монозиготних і дизиготних близнюків.

Дерматогліфіка:

·        • вивчає шкірний рисунок кінцевих фаланг пальців рук, долонь, стоп;

·        • при хромосомних хворобах спостерігається відхилення показників дерматогліфіки від норми.

Цитогенетичний метод:

• визначення X і Y статевого хроматину та дослідження хромосом для визначення каріотипу.

Показання до проведення цитогенетнчного дослідження;

·        • підтвердження хромосомної хвороби, наявність якої допускається за клінічними ознаками;

·        • множинні вроджені вади розвитку дитини;

·        • викидні, мертвонародження, народження дітей з вродженими вадами розвитку;

·        • порушення репродуктивної функції у жінок та чоловіків;

·        • затримка розумового та фізичного розвитку дитини;

·        • гіпогонадизм;

·        • порушення статевого диференціювання;

·        • пренатальна діагностика (вік батьків, носійство транслокацій у батьків, народження попередньої дитини з хромосомною хворобою, вроджені вади розвитку у плода);

·        • синдроми, які характеризуються хромосомною нестабільністю;

·        • лейкози, пухлинні ураження тощо.

Дослідження амніотичної рідини:

·        • важливий метод пренатальної діагностики, що дозволяє встановити стать плода, виявити деякі спадкові захворювання в майбутньому дитини і на основі медико-генетичних показань вирішити питання про переривання вагітності;

·        • біохімічне дослідження амніотичної рідини дозволяє встановити у плода більшість спадкових захворювань обміну речовин.

Біохімічний метод:

·        • застосовується при виявленні та діагностиці спадкових порушень обміну речовин;

·        • більшість спадкових порушень обміну речовин – це ензимопатії, або ферментопатії, тобто порушенні структури білків-ферментів (унаслідок мутацій генів);

·        • у разі ензимопатії в організмі спостерігається дефіцит кінцевих продуктів обміну речовин і накопичення проміжних продуктів, які можна виявити в крові, сечі й інших біологічних рідинах шляхом біохімічного дослідження.

Показання до медико-генетичного консультування:

·        • наявність у сім'ї дитини з вродженою патологією;

·        • наявність вродженої хвороби в одного з батьків;

·        • наявність вродженої патології у родичів;

·        • безпліддя;

·        • невиношування вагітності.

Домашнє завдання: Опрацювати матеріал, визначення записати.

Біологія 21.03.22

Тема:Закономірності розподілу алелів у популяціях

План уроку:
1. Значення генетики популяцій
2. Закон генетичної рівноваги
3. Закон гомологічних рядів спадкової мінливості

Теоретичний матеріал 
ГЕНЕТИКА ПОПУЛЯЦІЙ — наука, що вивчає генетичну структуру природних популяцій, а також генетичні процеси, що в них відбуваються. Засновниками науки є Р. Фішер, Дж. Холдейн, С. Райт, С. С. Четвериков, С. М. Гершензон та ін. Основною метою досліджень популяційної генетики є пізнання законів, що пояснюють залежності між генотипами та фенотипами особин на популяційно-видовому рівні популяцій.
Генетика популяцій має значення для розвитку еволюційної теорії. Так, завдяки її досягненням встановлено, що елементарною одиницею еволюції є популяція, а не окрема особина, що природні популяції насичені різноманітними рецесивними мутаціями, які є «резервом спадкової мінливості» та ін. Методи дослідження генетичного складу популяцій використовуються в антропології для вивчення історичного походження та становлення людини розумної.
Математичну залежність між частотами алелів і генотипів в ідеальній популяції встановили одночасно у 1908 р. і незалежно один від одного видатний англійський математик Дж. Харді і німецький лікар В. Вайнберг. Ця закономірність відома як закон Харді — Вайнберга (закон генетичної рівноваги), який є основним законом генетики популяцій.
Частоти алелей і генотипів у популяції залишатимуться сталими з покоління в покоління за наявності певних умов.

Рівняння Харді — Вайнберга:
p (А) + q (а) = 1 (для визначення генетичної структури популяцій за частотою алелей);
р2 (АА) + 2pq (Аа) + q2 (аа) = 1 (для визначення генетичної структури популяцій за частотою генотипів).
У популяційній генетиці частоту домінантного алеля А позначають через р, частоту рецесивного алеля а — через q. За умови, що А i a — єдині алелі гена, р + q = 1 (або 100%). Формула (р + q)2= р2 + 2рq + q2 = 1 (або 100 %) є алгебраїчним виразом закону Харді — Вайнберга для двох алелів, де р — частота домінантного алеля А; q — частота рецесивного алеля а; р2 — частота домінантних гомозигот АА; 2pq — частота гетерозигот Аа; q2 — частота рецесивних гомозигот аа.
Популяція, в якій зберігається генетична рівновага, називається ідеальною популяцією. Умовами існування ідеальних популяцій є:
1) велика чисельність популяції;
2) вільне випадкове схрещування в популяції (панміксія);
3) відсутність мутацій;
4) відсутність добору за певною ознакою;
5) відсутність генного потоку, тобто міграцій генів із сусідніх популяцій.
Якщо порушується хоча б одна умова, то генетична структура популяції змінюється.
У природі ідеальні популяції не трапляються, існують реальні популяції, в яких чисельність особин не буває нескінченно великою, вільне схрещування неабсолютне, відбуваються мутаційний процес, природний добір, міграції. Але це не зменшує цінності закону Харді — Вайнберга. Він визначає умови генетичної рівноваги популяції та умови, що її порушують.
Отже, закон Харді — Вайнберга дає змогу визначити генетичну структуру популяції та тенденції зміни генотипів особин у популяціях під дією умов середовища.
Яке значення закону гомологічних рядів спадкової мінливості?
Порівнюючи ознаки різних сортів культурних рослин і близьких до них диких видів, М. І. Вавилов виявив багато спільних спадкових змін. Це допомогло йому сформулювати у 1920 р. закон гомологічних рядів спадкової мінливості: генетично близькі види та роди характеризуються подібними рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що вивчивши ряд форм у межах одного виду чи роду, можна передбачити наявність форм із подібними поєднаннями ознак у межах близьких видів чи родів.
М. І. Вавилов зазначав, що гомологічні ряди часто виходять за межі родів і навіть родин. Короткопалість відмічено у представників багатьох рядів ссавців: у великої рогатої худоби, овець, собак, людини. Альбінізм поширений у всіх людських расах і спостерігається в усіх класів хребетних тварин.
Основою гомологічних рядів є подібність фенотипів, що виникає як результат взаємодії однакових генів у генотипах особин різних популяцій. Теоретичною основою гомології рядів спадкової мінливості у близьких таксономічних груп є уявлення про єдність їх походження шляхом дивергенції під дією природного добору.

Домашнє завдання: 
Розв'язати вправу з генетики у робочому зошиті: до складу популяції людей входять 9 % гомозигот АА, 49 % гомозигот аа і 42 % гетерозигот Аа. Визначте частоту алелів А і а в популяції.

Література:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підручник для 10 кл. 

Біологія 11.02.22

Тема: Сучасний стан досліджень геному людини

       Геном людини — геном Homo sapiens, що складається з 23 пар хромосом (22 аутосомних + X + Y). Розмір генома людини в розрахунку пар нуклеотидів (bp, від англ. basic pair, пара основ ДНК) на гаплоїдний набір хромосом має в сумі 3,2 мільярдів bp та містить приблизно 20 000-25 000 кодуючих генів.Якими є основні напрями досліджень геному людини?

Геноміка — наука, що вивчає закономірності організації та функціонування геному. В сучасній геноміці виокремлюють низку напрямів, серед яких пріоритетними є структурний, функціональний, порівняльний, біоінформативний.

Предметом структурної геноміки є секвенування геномів і створення їх карт. Для цього у 1990 р. був розпочатий міжнародний проект «Геном людини». У 2003 р. проект в основному завершився. Головною метою проекту було визначення точної послідовності нуклеотидів у молекулах ДНК кожної хромосоми. Крім того, потрібно було одержати генетичні карти хромосом з інформацією про наявність та розташування генів, а також про те, як гени визначають ті або інші ознаки організму. Адже багато ознак залежать від декількох генів, часто розташованих у різних хромосомах.

Функціональна геноміка досліджує особливості експресії та взаємодії генів у нормі та в разі патологій. Важливим її напрямом є вивчення біологічних функцій продуктів активності генів — РНК та білків. Починаючи з 2003 р. понад 400 учених із Великої Британії, США, Іспанії, Сингапуру, Японії працювали над проектом «Енциклопедія елементів ДНК» (Encode), що мав на меті встановити призначення усіх нефункціональних частин геному. У рамках цього дослідження виявилося, що його «зайві» частини регулюють активність інших генів. Крім того, науковці виокремили клас генів-«перемикачів» — ділянок ДНК, що вмикають або вимикають у клітинах певні гени.

Порівняння структури та функціонування геному людини з геномами різних особин і видів є предметом порівняльної геноміки. Дані із секвенування уможливлюють виявлення індивідуальних особливостей геномів. Встановлено, що будь-які дві людини мають ідентичні послідовності нуклеотидів і подібні на 99,5 %. І лише 0,5 % зумовлюють індивідуальні відмінності — колір очей, ріст, особливості темпераменту, схильність до захворювань та ін. Наявність однакових ділянок у геномах різних видів дає змогу встановити філогенетичні зв'язки між ними чи прогнозувати функції генів. Так, науковці виявили подібність регуляторних елементів людини й риби фугу, але геном риби має набагато меншу кількість нефункціональної ДНК, що значно полегшує пошук й вивчення цих регуляторних елементів.

Біоінформативний напрям досліджень геному спрямований на одержання високоякісних нуклеотидних послідовностей геномів із фрагментів, отриманих за допомогою традиційних методів секвенування ДНК. Основу цього напряму становлять комп'ютерні методи аналізу послідовностей ДНК, РНК та білків.

Отже, основними напрямами досліджень геному людини є структурний, функціональний, порівняльний та біоінформативний.

Яке значення досліджень геному людини?

Знання геному людини відкриють нові шляхи для діагностування та лікування спадкових хвороб у медицині. На сьогодні вже описано гени, відповідальні за такі захворювання, як хвороба Альцгеймера, муковісцидоз, шизофренія. Найдієвішим способом лікування була б заміна дефектного гена на нормальний із застосуванням методів генотерапії. Ще одним важливим результатом досліджень геному людини є виявлення генів, що визначають схильність до алкоголізму, наркоманії або інших набутих хвороб. Це дасть змогу здійснювати ранню діагностику й профілактику хвороб.

Відомим фактом є те, що ліки можуть зумовлювати різну реакцію в різних людей. Фармацевтичні компанії вже планують використовувати дослідження геному для розвитку персоніфікованої медицини й фармакогенетики.

Аналіз подібності в послідовностях ДНК різних організмів відкриває нові можливості для філогенетичних досліджень у систематиці й еволюційній біології.

Вивчення різноманіття людського геному в різних видів роду Людина, різних етнічних груп виду Людина розумна дасть змогу отримати нові дані щодо закономірностей історичного розвитку в антропології. Варіабельність геному людини сприяла появі нового напряму геноміки — етногеноміки, яка своїми дослідженнями сприяє розвитку етнографії, історії, археології, лінгвістики. Ще одним цікавим напрямом геноміки є палеогеноміка, що займається вивченням давніх ДНК, отриманих із викопних решток. Так, дослідження ДНК з кісток неандертальців виявили, наприклад, нездатність їхніх організмів перетравлювати лактозу.

Отже, дослідження геному людини відкриває безмежні перспективи для багатьох галузей діяльності людини, але при цьому вони не мають стати основою для приниження людської гідності й нехтування правами людини або окремих груп людей.

Підручник з Біології і екології. 10 клас К.Задорожний

Хімія 04.02.22

Тема: Амінокислоти. Білки

Білки – це складні високомолекулярні природні сполуки, побудовані із залишків  α- амінокислот  з’єднаних у певні послідовності пептидними зв’язками.

         Білки – це  природні полімери (біополімери), мономерами яких є 20 (22) α- амінокислоти. Ці складні нітрогеновмісні біополімери входять до складу всіх організмів. У сухій речовині клітини на білки припадає більше ніж 50 %.

 Сполуки із вмістом 10-100 залишків АК НАЗИВАЮТЬ пептиди,

понад - 100  білками (іноді-сотні і навіть тисячі). Реакція утворення поліпептидів - поліконденсація.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО БІЛКИ

         Можна сказати, що нуклеїнові кислоти – це адміністратори клітини, а білки – її робітники.

§  Білки синтезуються на рибосомах

У природі існує приблизно 1010-1012 різних білків, що забезпечують життєдіяльність організмів всіх ступенів складності від вірусів до людини, вони забезпечують життя більш 2 млн. видів організмів.

o  Вміст білка.  Органи  у %: селезінка – 84, серце – 60, шкіра – 63, легені – 82, печінка -  57,   кістки  - 28,  м’язи -  80, головний мозок -  45, зуби – 24, нирки – 72, кишки – 63.   Всього в організмі 45-50 % білків.

§  Свою назву білки отримали від яєчного білка, який з незапам’ятних часів використовувався людиною як складова частина їжі. При варінні він стає білим.

§  Наше волосся – це чистий білок

§  Білки можуть виступати в ролі гормонів, наприклад гормон інсулін. Він сприяє проникненню глюкози в клітину. Виробляється острівцями Лангенгарса в підшлунковій залозі.

§  Білки виконують ферментативну функцію в організмі. наприклад фермент пепсин – це білок-фермент який розкладає білки до амінокислот

§   

2.     Історична довідка

ГРУПА «ГЕМОГЛОБІН» презентує свій проект і розповість про історію вивчення білків

Тема проекту: «Історія дослідження білків»

Мета проекту: Розглянути історичні відомості про встановлення будови білків

Вчитель: З якими матеріальними об'єктами пов'язана таємниця життя? Це одне з головних запитань, на яке намагалася дати відповідь наука на протязі своєї історії. І вже досить давно вчені зрозуміли, що найголовнішу роль в усіх життєвих процесах відіграють білки.

1 учень: Ще на початку ХІІІ ст. було встановлено, що речовини, які містяться в соках рослин, екстрактах тваринних тканин, мають однакову природу. Вперше почав вивчати хімію білкових речовин Я. Бекаррі. У 1728 р. він виділів із пшеничного борошна білок-клейковину і дослідив деякі його властивості. У той же час білки вивчав і француз А. Фуркруа. Він ґрунтовно дослідив білки сироватки крові і назвав її три компоненти - желатин, альбулін, фібрин. Пізніше, у 1839 р. галандський хімік Г. Мульдер назвав білки протеїнами (з грецького. – перший, головний).  Цією назвою було вказано на надзвичайно важливе значення ЦИХ РЕЧОВИН для всіх життєвих процесів.

      2 учень: У 1888 р. БІОХІМІК ДАНИЛЕВСЬКИЙ ЗАЗНАЧИВ ЩО В МОЛЕКУЛАХ БІЛКІВ Є ПЕПТИДНІ ГРУПИ

У 1894 році німецький фізіолог Альбрехт Коссель висунув теорію, що амінокислоти є головними структурними елементами білків. ДУМКУ ПРО УТВОРЕННЯ БІЛКОВИХ МАКРОМОЛЕКУЛ З АЛЬФА АМІНОКИСЛОТ ОДНИМ ІЗ ПЕРШИХ ВИСЛОВИВ НАШ СПІВІТЧИЗНИК АКАДЕМІК ГОРБАЧЕВСЬКИЙ.

    3 учень: На початку 20-го століття німецький хімік Еміль Фішер експериментально довів, що білки збудовані з залишків амінокислот, сполучених пептидними  зв’язками. У 1902 р ФІШЕР ОТРИМАВ НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ, ВІН ПРОВІВ СИНТЕЗ ПЕПТИДУ ІЗ 18 АМІНОКИСЛОТ.

Рубрика  «Це цікаво...»,

    4 учень: Білки мають надзвичайно складну будову. Англійськой учений Фредерік Сенглер 10 років працював над встановленням структури інсуліну при нестачі цього білка – гормону  розвивається тяжка недуга – цукровий діабет. У 1954 р вдалося з’ясувати що його молекула складається з двох поліпептидних ланцюжків один з них містить 21 амінокислотний залишок, а інший 30. У 1958 р за наукові досягнення  у вивченні білків Сенгер був удостоєний Нобелівської  премії. Для того щоб синтезувати інсулін в лабораторії знадобилось ще три роки. Його добування грунтується на проведенні 223 реакцій. Нині в Києві працює завод із виробництва штучного інсуліну. Це рятує життя багатьом хворим. У організмах синтез білків відбувається дуже швидко 2-4 секунди, тому вчені наполегливо вивчають його механізми.

1 учень:  Повідомлення: «Успіхи у синтезі білків»

2 учень: Отже, ми дійшли висновку,  вчені наполегливо вивчають білки та їх синтезують, ці відкриття дають можливості глибоко проникнути в таємниці життя

3.     Хімічний склад

Елементарний склад		амінокислотний
С,О,Н,N,S,іноді Р,І, Fe                                                                та інші елементи		Амінокислоти Замінні Незамінні глютамінова кислота, глютамін, аланін, аспаргін, аспарагін, аспарагінова кислота, цистеїн, гліцин, гістидин,  пролін, серин, тирозин фенілаланін, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, треонін, триптофан, валін
С—50 -55% О—19-24% Н—6,5-7,3%	N—15-19% S—0,2-2,4%

Рубрика   «Най-най...»,  

     До складу білкових речовин входять: Карбон, Гідроген, Оксиген, Нітроген, Сульфур, Фосфор. Гемоглобін має таку формулу – C₃₀₃₂H_4816O872N₇₈₀S₈Fe₄. Це показує складність будови цих речовин.

     Білки – дуже довгі молекули, часто в них може поєднуватись декілька поліпептидних ланцюгів. У складі більшості білків перебуває близько 300-500 залишків амінокислот. Відомо кілька дуже коротких природних білків, завдовжки в 3-8 амінокислот, і дуже довгих біополімерів, завдовжки понад 1500 амінокислот. Кожен білок володіє  певним складом і послідовністю амінокислотних залишків у ланцюзі, це і визначає їх унікальну біологічну специфічність.

     Молекулярна маса білків коливається від декількох тисяч до декількох мільйонів І ВОНА більша за 10 тис. Наприклад, альбумін молока має молекулярну масу 17 400, овоальбуміну (одного з білків курячого яйця) – 36 тис., гемоглобіну – 152 тис., міозину (білок м'язів) – 500 тис.  білки вірусів – 50 000 000.

Кількість білків характеризує ступінь складності організму (кишкова паличка – 3000, а у людському організмі більше  5 млн. білків).

Розв’язування задачі.

     Яку відносну молекулярну масу має білок з масовою часткою Сульфуру 0,32%, якщо відомо, що в його молекулі міститься один атом Сульфуру?

Ar(S) = 32. Складаю пропорцію: 0,32% - 32,                                                                     100% -  х,

Звідси х = 32·100/0,32,     х = 10000 Відповідь: Мr(білка) = 10 000

4.     Просторова структура білків

Рівні структурної організації

Структура білка	Просторова конфігурація
Первинна         А - А - А – А	Поліпептидний ланцюг - лінійне сполучення залишків амінокислот.
Вторинна (досліджували американські вчені Л. Полінг та Р. Корі)	Альфа-спіраль виникає в результаті утворення водневих зв`язків між групами -СО- та -NH, розташованих на різних витках спіралі. Бета-шар утворюється між поліпептидними ланцюгами
Третинна (клубок; шар; глобула) (досліджував англійський вчений Дж. Кендрю в 1957 р.) Білок міоглобін	Спосіб упакування альфа-спіралі у просторову глобулу. Утворюється завдяки додатковим водневим, дисульфідним -S-S- зв`язкам, сольовим місткам - між карбоксильною групою –СООН і аміногрупою -NH2,  складноефірним місткам - між карбоксильною групою –СООН  і гідроксильною групою –ОН
Четвертинна (Об'єднання декількох глобул в єдине функціональне утворення) визначили Кендрю і Перуц. Гемоглобін чотири глобули міоглобіну	Спосіб спільного упакування декількох поліпептидних ланцюгів  (слабкі нековалентні зв’язки, характерна для молекул з молекулярною масою більше 50тис.) Цю структуру мають близько 5% існуючих білків, у тому числі гемоглобін, імуноглобулін, інсулін, кератин. Зв'язки, ті ж самі, що і при утворенні третинної структури.

5.  Класифікація білків

1.     За хімічним складом:

Прості (протеїни) – гідролізуються до амінокислот.

Складні (протеїди) – при гідролізі утворюють крім амінокислот речовини небілкової природи (вуглеводи, ортофосфорну кислоту, нуклеїнові кислоти.)

2.     За фізіологічними функціями:

Фібрилярні – пучки ниток (ниткоподібні) з них будуються волокна живих тканин.

Глобулярні – вигляд клубка (кулясті), підтримують і регулюють життєві процеси.

              Склад                                                                 Будова

Прості                     Складні                        Фібрилярні                Глобулярні

1. Альбуміни    1.Фосфопротеїди               1.Кератин                 1. Альбуміни   

2. Глобуліни     2. Ліпопротеїди                  2. Колаген                 2. Глобуліни    

3. Проламіни    3. Нуклеопротеїди              3. Фібрин        

4. Протаміни    4. Хромопротеїди

5. Гістони          5. Металопротеїди

6. Глютеліни     6. Глікопротеїди

7. Протеїди

6. Фізичні властивості

Білки бувають розчинні та нерозчинні у воді (білки шерсті, нігтів, рогів, пір’я, шовку),  деякі з них з водою утворюють колоїдні розчини (білок курячого яйця, білки крові, лімфи).

   Глобулярні білки – розчинні у воді,  а фібрилярні  –  нерозчинні .                                                                                                 

Рубрика: «Чи знаєте ви, що...»

      Жоден із відомих нам живих організмів не обходиться без білків. Не випадково їх називають «носіями життя». Білки – основний матеріал, з якого побудований живий організм. Так, цитоплазма і ядро клітини, зовнішній шар шкіри, м’язи, мозок, нерви, волосся, кістки – все це суміш різноманітних білків. Звідси стає зрозумілим, що саме життя є процесом складних перетворень білкових речовин.

Перший білок, з яким ми познайомилися у своєму житті, – це білок курячого яйця – альбумін – добре розчинний у воді, при нагріванні згортається (коли ми смажимо яєчню), а при довгому зберіганні у теплі руйнується, яйце протухає. Але білок захований не тільки під яєчною шкарлупою. Волосся, нігті, кігті, шерсть, пір’я, копита, роги зовнішній шар шкіри – усі вони майже цілком складаються з іншого білка, кератину. Кератин не розчиняється у воді, не згортається, не руйнується у землі: роги давніх тварин зберігаються в ній так само добре, як і кістки. А білок пепсин, що міститься у шлунковому соку, здатний руйнувати інші білки – відбувається процес травлення. Білок інтерферон застосовується при лікуванні нежитю та грипу, оскільки вбиває віруси, які спричиняють ці хвороби. А білок зміїної отрути здатний убивати людину. Такі білки як родопсин та йодопсин допомагають бачити нам світло та колір.

Хвилинка здоров`я «Зарядка від тиску»

7. Хімічні властивості білків.

Проблемні запитання:  Які властивості будуть виявляти білки: лужні чи кислотні?

Чому? Обгрунтуйте свою думку.

1.     Гідроліз білків.

При нагріванні з розчинами кислот чи лугів або під впливом ферментів

Білок + пН2О → суміш α-амінокислот

Отже, під час гідролізу утворюються α-амінокислоти.

Записати рівняння реакції гідролізу дипептиду альфаамінооцтової кислоти.

2.     Амфотерність.

Наявність у білках амінокислотних залишків та карбоксильних груп обумовлює взаємодію їх з основами та кислотами, тобто амфотерність.

3.     Денатурація.

Руйнування вторинної та третинної структури білка під дією радіації, нагрівання, сильних кислот, лугів, сильного струшування.

Мозок – це теж білок, при попаданні в організм людини етилового спирту клітини мозку відмирають (тому що білок денатурується)

Ренатурація – на початкових стадіях денатурації за умови припинення дії факторів, білок може відновити свій початковий стан.

Рубрика: «Дивовижні відомості про білки ...»

        Знання властивостей білків допомагає зберегти життя людям. Білки, що містять атоми Сульфуру, взаємодіють із солями важких металів з утворенням нерозчинних солей. Тому в разі отруєння важкими металами як протиотруту застосовують білки (яйце, молоко). Більшість білків не витримують нагрівання до високих температур. Ось чому під час хвороби температура тіла, що перевищує 40⁰ С є небезпечною для життя.

Грамотний споживач повинен знати, які продукти харчування найбагатші на вміст білка. Це – м'ясо, риба, бобові, молоко, сир.

За нестачі незамінних амінокислот в складі білків розвиваються тяжкі захворювання. Повноцінними білками вважаються ті, що містять усі незамінні амінокислоти. Найдоступніший продукт харчування, що містить усі незамінні амінокислоти, - це сир.

Домашнє завдання:  параграф 28,29

Хімія 31.02.22

Тема: Полісахариди. Крохмаль та целюлоза

Домашнє завдання: відео передивитись, схеми записати. П.Попель, Л.Крикля § 25 прочитати, впр.184,185

Хімія 25.10.21

Тема: Алкени і алкіни. Хімічні властивості та застосування.

Дом. завд. Параграф  8-10, впр.51-53

Біологія 25.10.21

Тема: Біорізноманіття.  Прокаріотичні організми: археї та бактерії. Особли­вості їхньої організації та функціонування

Сучасне розуміння організації життя ґрунтується на системному підході, згідно з яким жива природа існує у формі біосистем. Будь-яка із живих природних систем є цілісною сукупністю взаємопов’язаних компонентів, що виконують особливі функції і забезпечують їх єдність.

Біорізноманіття сучасного органічного світу - результат історичного розвитку упродовж 3,3 - 4,2 млрд років.

І живемо ми ще й досі на планеті виключно в силу того, що генотипи у нас всіх різні. Зовсім не випадково споконвіку всі релігії світу накладали строге табу на шлюби з близькими родичами. Цим зберігається генетична різноманітність популяції, без якої відбувається виродження і зникнення видів.

Якщо тепер уявити собі, що в світі зникла різноманітність, то разом з нєю ми втратимо:

    а) здатність до розвитку;

    б) стійкість;

    в) власне життя.

Біосистематика (від грец. біос - життя і система - упорядкування) - наука про різноманітність організмів. Основною метою біосистематики є побудова системи органічного світу.

 Загальними принципами біосистематики, що упорядковують й організовують дослідження видового різноманіття, є такі.

• Для визначення місця виду в системі органічного світу використовуються систематичні (таксономічні) категорії: домен, царство, тип (відділ), клас, ряд (порядок), родина, рід і вид .

• Основною і найменшою одиницею класифікації є вид, а найбільшою одиницею класифікації є домен - категорія, що включає декілька царств.

• Кожен вид слід обов’язково класифікувати -визначити ступінь його подібності й відмінності від інших, порівнявши з ними.

 

Бінарна номенклатура - подвійна назва видів, перше слово якої вказує на родову належність, а друге - на видову. Наприклад, пес свійський (Canis familiaris).

Теми учнівських проектів:

1. «Неклітинні форми життя. Їх історія виникнення. Віруси, віроїди, пріони»

2. « Археї, їх анатомічні та фізіологічні особливості»

3. « Бактерїі, їх  значення для навколишнього середовища»

4. « Еукаріотичні організми, історія їх еволюції, поділ на групи»

5. «Порівняльні характеристики клітинних та неклітинних форм життя»

6. «Порівняльні характеристики особливостей життєдіяльності прокаріотів та еукаріотів»

7. «Роль кожного організму для гармонійного існування всього живого »